І Препарати для створення штучного активного імунітету  

І Препарати для створення штучного активного імунітету

Вакцини– препарати, введення яких запобігає виникненню захворювання. Вони містять вбиті мікроби (корпускулярні вакцини), антигени мікробів, отри-манні хімічним шляхом (хімічні вакцини), або живі ослаблені мікроорганізми (аттенуйовані вакцини).

Живі аттенуйовані вакцини містять живі мікроорганізми, вірулентність яких ослаблена, а імуногенні властивості збережені. Це досягається шляхом культиву-вання мікробів на поживних середовищах, які є несприятливими для їх розвитку, або дією на мікроорганізми хімічними речовинами, фагами, антибіотикам, або послідовним зараженням несприйнятливих чи малосприйнятливих тварин.

У теперішній час живі ослаблені вакцини використовують для профілактики ту-беркульозу (БЦЖ), бруцельозу, туляремії, чуми, грипу, віспи, поліомієліту. Вони можуть містити один або декілька видів мікроорганізмів. Ці вакцини мають найбільший захисний ефект, який може тривати до 10 років. Недоліком цих вакцин є їх відносна низька стійкість..

Вбиті вакцини отримують інактивуючи мікробну суміш нагріванням, дода-ванням формаліну, спирту, дією УФО. Такі вакцини треба вводити людині декілька разів для досягення ефекту. Це черевнотифозна, гонококова, холерна, лептоспіроз на антирабічна та інші вакцини.

Корпускулярні вакцини містять цільні мікробні клітини, що вбиті нагріван-ням або хімічною речовиною.

Хімічні вакцини готують вбиваючи мікроорганізми та обираючи з них анти-генні фракції.

Векторні ( рекомбінантні ) вакцини отримані методами генної інженерії. Суть методу: ген вірулентного мікроорганізму, відповідальний за синтез протективних антигенів , вбудовують у геном якого - небудь нешкідливого мікроорганізму , який при культивуванні продукує і накопичує відповідний антиген. Прикладом може служити рекомбінантний вакцина проти вірусного гепатиту B , вакцина проти ротавірусної інфекції. Нарешті , є позитивні

результати використання т.зв. векторних вакцин , коли на носій - живий

рекомбінантний вірус осповакцини (вектор ) наносяться поверхневі білки

двох вірусів : глікопротеїн D вірусу простого герпесу і гемаглютинін вірусу

грипу А. Відбувається необмежена реплікація вектора і розвивається

адекватна імунна відповідь проти вірусної інфекції обох типів.

Для виробництва рекомбінантних вакцин застосовують

технологію , яка передбачає вбудовання генетичного матеріалу

мікроорганізму в дріжджові клітини, які продукують антиген. Після

культивування дріжджів з них виділяють потрібний антиген , очищають і готують

вакцину. Прикладом таких вакцин може служити вакцина проти гепатиту В

( Еувакс В).

Аутовакцини - це вакцини, які готують з мікробів, що виділенні з організму хворого. ЇХ виготовляють а бактеріологічних лабораторіях і використовують для лікування цього ж хворого з хронічним або в’ялим перебігом інфекції.



Анатоксин – препарати отриманні із знешкоджених екзотоксинів мікро-організмів. Для отримання анатоксину до бульйонної культури м/о додають формалін (0,1-0,4%) та довгий час ( 3-4 тижні) витримують у термостаті при 37 град. Таким чином, екзотоксин губить токсичні властивості, але зберігає імуногеність .

Анатоксини отриманні з дифтерійного, правцевого, ботуліничного, стафілококового екзотоксинів, та з токсинів збудників газової гангрени.

При використанні анатоксинів виробляється активний імунітет (антитоксичний). Анатоксин вводять у організм підшкірно та в/м. Загальні та місцеві реакції після введення анатоксинів мають менш виражений характер.

Для виготовлення вакцини необхідно мати велику кількість мікробної маси або вірусовмісного матеріалу. Біомасу отримують шляхом культивування мікроорганізму на поживному середовищі. Вірусовмісний матеріал отримують шляхом зараження експериментальних тварин, культури тканини, курячих ембріонів.

Вакцини випускають у ліофілізованому стані (висушеному під вакуумом), що забезпечує їх тривале збереження. Кожна вакцина має термін придатності. Зберігати вакцини необхідно у холодильному обладнанні при температурі +4 +8 град. Після заморожування рідкі вакцини не придатні для застосування. Транспортування вакцини повинно проводитися при температурі 4-8 град. «Холодовий ланцюг» повинен дотримуватися на усіх етапах від виробництва до застосування вакцини.

Неприпустимо використовувати вакцини в разі наявності на ампулі тріщин або зміні зовнішнього вигляду вмісту ампули. Такі вакцини знищуються.

Існують моновакцини – містять 1 вид мікробів; дівакцини – 2 види мікробів; полівакцини – декілька видів мікробів. Широко застосовують асоційовані вакцини – АКДП,АДП – які придатні для одночасного щеплення проти декількох інфекцій.

Вакцини застосовують для створення активного штучного імунітету серед населення з метою профілактики інфекційних хвороб. Найбільш тривалий імунітет зберігається після введення живих атенуйованих вакцин, тому повторно їх вводять (ревакцинація) через 4-5 років. Імунітет після введення вбитих вакцин триває 6 міс – 1 рік.



Окрім використання вакцин з профілактичною метою,їх застосовують для лікування хронічних в’яло протікаючи інфекційних захворювань (гонорея). Вакцини застосовують нашкірно, підшкірно, внутрішньошкірно, внутрішньом’язово та перорально.

Живі вакцини, як правило, вводять 1 раз, а вбиті 2-3 рази, з інтервалом 1-2 тижні.

Первинне введення вакцини з метою створення імунітету в організмі людини називається вакцинація, а повторне введення вакцин для підтримання існуючого імунітету – ревакцинація.

При введенні вакцини можуть виникати побічні реакції:

Місцеві реакції – почервоніння, інфільтрація, біль набряк, свербіж, гіпертермія у місці введення, збільшення реґіонарних лімфовузлів. Це свідчить про ефективність вакцинації.

Загальні реакції – підвищення температури тіла до 38-39 град, головний біль, висипання, загальна слабкість, запаморочення, біль у суглобах, животі, нудота, сонливість. Це триває 1-3 дні.

Ускладнення після вакцинації внаслідок алергізації організму людини, розвитку аутоімунних хвороб, нехтування протипоказаннями. Ускладнення проявляються місцевими (абсцес, гнійний лімфаденіт) і загальними реакціями (енцефалопатія, менінгіт судоми, сепсис, синдром токсичного шоку тощо).

Протипоказання до застосування вакцин: гостре інфекційне захворювання, активна форма туберкульозу, порушення діяльності ССС, функції печінки, нирок, ендокринні розлади, алергія, захворювання ЦНС.


9570744124934130.html
9570788208747047.html

9570744124934130.html
9570788208747047.html
    PR.RU™